Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 48 Харківської міської ради Харківської області

 

Департамент науки і освіти 

Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова
Система тестування знань
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
span188 title=

Цікаве про книги та письменників

ПРОЧИТАЙТЕ РАЗОМ ІЗ УЧНЯМИ

 

Микола ПОБЕЛЯН

ЗАВТРА БУДЕ СОНЯЧНО...

Микола Побелян народився 22 червня 1948 року в селі Покошичі на Чернігівщині в родині колгоспників. Навчався в Ніжині та Криму. Був пастухом, кочегаром, «цілинником»... Перша літературна публікація датована 1962 роком.

Прийнятий до НСПУ в 2001 році за збірки поезій «Дай мені долоньку» (1997) та «Сніги на двох» (видавництво «Зерна», 1999, «Бібліотека альманаху українців Євро­пи»), а також публікації в колективних збірниках, антологіях України: «Вітрила-95», «Самоцвіти», «Золотий гомін», «Слобожанська муза», «Слобожанська яса»; журна­лах: «Березіль», «Малятко», «Слобожанщина», «Дивослово», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах», «Зерна», «Ятрань»; газетах: «Літературна Україна», «Голос України», «Освіта України», «Слобідський край», «Нові горизонти», «Южная магистраль». Його вірші перекладались на іврит, російською, вірменською, французькою мовами.

За фахом і покликанням — учитель української мови і літератури. Стаж педаго­гічної роботи — 38 років. Учитель-методист. Працює в Харківській спеціалізованій школі № 108, де 30 років очолює роботу літературної студії «Грудка» ім. Станіслава Шумицького. У 1980 році створив перший в СРСР Музей хліба.

 

Цікаве з життя книг

Найтовстіша у світі книга - англійський словник, що містить 8600 сторінок.
*
Найбільшою книгою у світі є, видана у 1976 році у Денвері (штат Колорадо, США), «Суперкнига», розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага - 252 кг 600 г, яка налічує 300 сторінок.
*
Однією з найменших книг є томик віршів Т. Г. Шевченка «Кобзар», який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці - портрет поета та зображення хати, де він народився.
*
Найбільше видання у світі - це багатотомна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
*
Перлиною слов'янської поліграфії вважається книжка «Байки» І. Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
*
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120 кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110 см.
*
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.
*
На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами - кам'яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
*
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, випалювали на вогні. Такі книги буди важкі та незручні у користуванні.
*
У Стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус - болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив за край іншої. Краї склеювали. Наступний шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій - понад 40 метрів).
*
До XIV століття книги писали на пергаменті (за назвою м. Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
*
Писали на пергаменті чорнилом та різнокольоровими фарбами. Чорнило робили із сажі, фарби з відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру - світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
*
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку  виготовляли  з  дерев'яних  дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом або атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху одягали срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
*
Першим почав відливати металеві букви (з них складали слова, зі слів - рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині XV століття.
*
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в XI столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
*
Перша друкована книга «Львівський апостол» в Україні з'явилася у 1574 році. її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
*
Слов'янська писемність виникла у IX столітті. Було створено дві азбуки: «глаголицю» («глагол» - писати) та «кирилицю» (на честь їі автора Кирила).
*
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалася «клин», а спосіб письма називався «клинопис». Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
*
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходилися у храмах. їх охороняли священики. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в сувій і зберігали у скринях або на полицях.
*
Найзнаменитіша бібліотека була в Олександрії. Вона виникла приблизно у трьохсотому році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
*
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Риму спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також збирали величезні колекції книг для себе.
 

Як народилася книга

PDF

Print

E-mail

 

 
 

Книги нас оточують скрізь: і вдома, і в школі, і в бібліотеці... Здається, що вони існували завжди. Але цікаво, що було тоді, коли на світі ще й гадки про книжки не мали?

...Побачила древня людина, який чудовий довкола неї світ — і склала про це пісню. Проспівала й одразу ж забула її. І дуже шкода тієї забутої пісні, бо вона була найпершою і, мабуть, гарною.

Потім людина побачила стадо диких биків — бізонів і порахувала їх. Зраділа, що зуміла полічити, і позначила на землі кількість цих тварин. Але тут повіяв вітер і зітер ті позначки.

І тоді людина збагнула, що треба навчитися записувати побачене й придумане так, щоб воно залишалось надовго і щоб про нього могли дізнатися інші.

Люди пробували писати на різних матеріалах. Чудовим матеріалом виявилась глина. З неї можна виліпити будь-яку фігурку, посуд, навіть дім збудувати А ще з глини можна зробити таблички і на них записувати важливі відомості. Та от біда: глина тріскається на сонці, кришиться. Та й незручно носити за собою весь час такі таблички...

На чому тільки не пробували писати наші далекі предки! І на корі — березовому лубі, і на тканині — шовкові, і на залізних пластинах, і навіть на пальмовому листі — папірусі. В Єгипті, на берегах Нілу, це листя нарізали тонкими смужками, склеювали, висушували, скручували в сувої і брали з собою в далекі подорожі.

Справді, пальмове листя виявилось зручним матеріалом для письма, але ж пальми ростуть не скрізь... І люди винайшли пергамент — дуже тонку, спеціально вичинену і відбілену шкіру тварин. Ось тоді вперше й народилося таке диво, як книги. Вони старанно писалися від руки, прикрашалися різними малюнками. Обкладинку виготовляли з дерев’яної дошки, обтягнутої товстою шкірою, оздоблювали її дорогоцінним камінням золотою застібкою. Та коштували книги дуже дорого: за одну книгу можна було виміняти череду корів або табун коней. Зрозуміло, що такі дорогі книги могли бути лише у дуже багатих людей. А потрібні вони були не лише багатіям, адже знання необхідні всім. Як же зробити книгу дешевшою, доступнішою?

Треба було навчитися робити книги швидко, акуратно і у великих кількостях.

І ось у XVI столітті першодрукар Іван Федоров зумів освоїти слов’янське книгодрукування і випустив у світ першу тисячу однакових книг. Але тут виникло ще одне завдання: мало видавати книги — потрібно ще й навчити людей грамоти. І ось Іван Федоров видав у Львові першу слов’янську азбуку, а пізніше — граматику та інші підручники. Так почало поширюватися книжне знання.

Ну, а як же люди винайшли папір? Та можна сказати, що випадково. Засипали у мукомолку паростки бамбука — того самого, що з нього вудочки роблять, — перетерли їх, додали клею і одержане тісто притиснули пласким каменем. Потім камінь підняли, лист просушили і так, зовсім несподівано для себе, побачили, що одержали нову речовину, на якій дуже зручно писати.

Тепер, звичайно, папір виготовляють не з бамбукових паростків, а з інших порід дерева і навіть з ганчір’я. Зі старого паперу — макулатури — теж виходить чудовий папір, на якому друкують і дитячі книжки з малюнками, і дорослі — без малюнків, і газети, й зошити, й листівки...

Ось який довгий і важкий шлях пройшла книга, перш ніж стала такою, якою ти бачиш її тепер.

Мине час, ти виростеш і, може, теж напишеш свою книгу. Ми не знаємо, про що вона буде, — про космічні подорожі, про квіти чи про важливе наукове відкриття. Але ми віримо, що це буде дуже потрібна людям і дужо цікава книга.