Комунальний заклад "Харківський ліцей № 48 Харківської міської ради"

 
Департамент науки і освіти 

Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова
Система тестування знань
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
span188 title=

Роковини Голодомору 1932-1933 років

24 лист. 2017
24 листопада з нагоди відзначення 85-их роковин Голодомору 1932-1933 років для 5-11 класів в школі проведено лінійки «Незгасна свічка пам’яті».

         24 листопада з нагоди відзначення 85-их роковин Голодомору 1932-1933 років для 5-11 класів в школі проведено лінійки «Незгасна свічка пам’яті».

         Ведучі лінійки, учениці 8-Б класу Шавріна Маргарита та Мірошниченко Наталія, нагадали присутнім про жахливі події в Україні на початку ХХ століття. 

           Діти вшанували хвилиною мовчання всіх  тих, хто безвинно загинув  у роки Голодомору.

           В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду,  який  було вчинено з наміром знищити повністю українців як  націю, як політичний чинник і як соціальний організм.

           Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

                                                                                 Заплачте разом, а не наодинці.

 Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо – українці!

 

                                                                                  Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

  Померлі люди стогнуть з тої днини,

                                                                                  Й благають: українці, донесіть

  Стражденний біль голодної країни.

 

     Згадайте нас – бо ми ж колись жили.

   Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

                                                                                  Ми в цій землі житами проросли,

                                                                                  Щоб голоду не знали люди вічно