Роковини Голодомору 1932-1933 років
24 листопада з нагоди відзначення 85-их роковин Голодомору 1932-1933 років для 5-11 класів в школі проведено лінійки «Незгасна свічка пам’яті».
Ведучі лінійки, учениці 8-Б класу Шавріна Маргарита та Мірошниченко Наталія, нагадали присутнім про жахливі події в Україні на початку ХХ століття.
Діти вшанували хвилиною мовчання всіх тих, хто безвинно загинув у роки Голодомору.
В Україні стало можливим говорити про голодомор після грудня 1987 року. І тільки через дев’ять років, 26 листопада 1998 року, Указом Президента України було встановлено День пам’яті жертв голодомору (кожна четверта субота листопада). У травні 2003 року Верховна Рада України в офіційному зверненні до народу України визнала голодомор 1932 – 1933 років актом геноциду, який було вчинено з наміром знищити повністю українців як націю, як політичний чинник і як соціальний організм.
Голодне лихоліття 33-го – не просто історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка пекучим болем пронизує пам’ять багатьох поколінь. Сьогодні треба говорити про минуле задля майбутнього, адже безпам’ятність породжує бездуховність, котра роз’їдає тіло й душу нації – перекреслює її історію, паплюжить традиції й руйнує соціокультурну самобутність народу.
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо – українці!
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.
Згадайте нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно