Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 48 Харківської міської ради Харківської області

 
Департамент науки і освіти 

Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова
Система тестування знань
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
span188 title=

Розвиток індивідуальності дитини через дотримання її прав, поваги до неї

Розвиток індивідуальності дитини через дотримання її прав, поваги до неї

 

Дитина значну частину свого часу проводить у сім’ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім’ї, засвоює ті морально-правові принципи, якими вони керуються у своїй по­ведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки — все це закладається в сім’ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки — іншого.

Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов’язків з виховання дітей, слугує для них прикладом, гідним наслідування. Проте в нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.

Для здійснення виховної роботи з батьками вихователеві важливо мати чітке уявлення про морально-правову атмосферу сім’ї кожної дитини, володіти вмінням здійснювати відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність до моральних і правових норм.

Посиленої уваги вимагають сім’ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі батьки помилково вважають, що їхній обов’язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

В окремих сім’ях дитина змалку слухає цинічні розмови про «вміння жити», де проповідується принцип «ти мені — я тобі». У сім’ях, де батьки думають більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні висловлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють хибні уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі власну персону, більше взяти для себе.

Особливої уваги потребують сім’ї, у яких панує грубе, жорстоке ставлення до дітей з боку батьків або старших братів чи сестер. Щоденне знущання батька з матері чи батьків з дітей формують в останніх байдужість до чужого горя. І виростає з дитини злочинець, який піднімає руку на людину. Попередити по­яву правопорушника в такій сім’ї можливо за умови проведення виховної роботи з батьками, яка має на меті змінити ці аморальні стосунки між членами сім’ї, сформувати в них повагу, почуття власної гідності.

Виховання дітей родиною є обов’язковим, так само обов’язковим є піклування батьків про їхнє здоров’я, фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконую­чи свої обов’язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

23 % батьків вважають, що права дитини не порушуються, якщо вони дозволяють собі вдарити свою дитину; лише 41 % вважають покарання неприпустимим за жодних обставин; а 40 % допускають тілесні покарання лише в крайньому разі. Щоб покарати свою дитину, батьки зазвичай вибирають такі «методи»: ставлять у куток; не дозволяють дивитися телевізор; не дають солодощів; перестають спілкуватися з дитиною; позбавляють гри; б’ють паском; дають потиличника; лишають саму в кімнаті.

До найбільш неправильних, неприємних і малоефективних покарань належать форми фізичного впливу. Більшість батьків вважають, що фізичне покарання не таке вже й велике зло, або навіть потрібне. Але цей вид виховного впливу аж ніяк не ефективний, як це здається на перший погляд, якщо батьки взялися до фізичного покарання, коли дитина не виконала їхніх вимог, то таке покарання не усуває конфлікту, бо якщо дитина і зробить те, що від неї вимагається, то її діями керують страх та інстинкт самозахисту. До того ж, така форма впливу використовується тоді, коли самі батьки не контролюють своєї поведінки.

Мовленнєва агресія з боку батьків — лайка, зневага, образа — призводять лише до того, що дитина сама послуговується цією моделлю поведінки щодо однолітків.

Заборона має випереджати вчинки дитини або бути негайною реакцією на її небажані дії. Дуже важливо в такому разі контролювати свої слова — обмежитися коротким зауваженням «не можна!» й відмовитися від поширеної аргументації. Краще показати своє незадоволення мімікою, жестом, виразом обличчя. Тоді дитина поступово навчиться розуміти, які її вчинки викликають емоційну підтримку батьків, а які — ні. Випереджальна заборона має бути лаконічною й точною. Найпоширеніша форма покарання в родині — покарання «природними наслідками». Це означає обмеження або позбавлення дитини за провину чогось приємного (солодощів, нових іграшок). Але тут можна досягти ефекту за умови, якщо дитина вважає обмеження справедливим, якщо це рішення прийнято з її згоди, є результатом попередньої домовленості. Найкраще не позбавляти дитину чогось, а дещо віддалити в часі радісну для неї подію. Але аж ніяк не слід позбавляти її їжі, свіжого повітря, спілкування з однолітками.

 

 

 

 

Подобається