Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 48 Харківської міської ради Харківської області

 

Департамент науки і освіти 

Харківської обласної державної адміністрації
Офіційний сайт Департаменту освіти Харківської міської 

ради
Управління освіти адміністрації Червонозавоводського району Харківської міської ради
Управління кримінальної міліції у справах дітей
Study Planner - Путівник по освітньому простору Харкова
Система тестування знань
Портал превентивної освіти
ДИТЯЧИЙ ФОНД «ЗДОРОВ'Я ЧЕРЕЗ ОСВІТУ»
Допоможи дітям теплим словом!
span188 title=

ПЕРЕДАЙМО НАЩАДКАМ НАШ СКАРБ - РІДНУ МОВУ.

 

ТЕМА :   ПЕРЕДАЙМО   НАЩАДКАМ  НАШ СКАРБ  -  РІДНУ МОВУ.

 

 

МЕТА:  ОЗНАЙОМИТИ УЧНІВ З ПОХОДЖЕННЯМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ,       

 СПРИЯТИ ПРИЩЕПЛЕННЮ ЛЮБОВІ ДО        РІДНОЇ МОВИ, ВЧИТИ УЧНІВ ВЕСТИ БЕСІДУ ПРО МОВУ, ВИХОВУВАТИ У УЧНІВ БЕРЕЖНЕ  ВІДНОШЕННЯ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, ЛЮБОВ ДО УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ, ПОВАГУ ДО .УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ, ПІДТРИ­МУВАТИ  ІНТЕРЕС  ТА  ПОЗИТИВНЕ  СТАВЛЕННЯ  ДО УКРАЇН­СЬКОЇ МОВИ,  НАВЧАТИ РОЗУМІННЮ  ВАЖЛИВОСТІ ВИВЧАТИ РІДНУ МОВУ, ЗДІЙСНЮВАТИ ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА ПЛЕКАТИ В УЧНІВ ПОЧУТТЯ НАЦІО­НАЛЬНОЇ ГОРДОСТІ.

 

ОБЛАДНАННЯ:  ГРАМЗАПИСИ Г ІМНУ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКИХ   НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

                       

НАОЧНІСТЬ: ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПОЕТІВ, ІЛЮСТРАЦІЇ КРАЕВИДІВ УКРАЇНИ, ВИСТАВКА КНИЖОК,  НА ВЕЛИКИХ  АРКУ ШАХ ПАПЕРУ ВИСЛОВИ.

 

 

  1. ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ У СНІ  Й  НАЯВУ,

            ВИШНЕВУ СВОЮ УКРАІНУ.

            КРАСУ  СВОЮ  ВІЧНУ   ЖИВУ І НОВУ І МОВУ  ЇЇ СОЛОВ’ІНУ.

                       

2 .        МОЛИТВА ДО МОВИ

3.            ЯК    ПАРОСТЬ ВИНОГРАДНОЇ  ЛОЗИ, ПЛЕКАЙТЕ МОВУ.

            ПИЛЬНО Й НЕНАСТАННО ПОЛІТЬ БУР"ЯН.

                                                                                 

                                                                                              М.РИЛЬСЬКИЙ.

 

 

 

              ПЕРЕДАЙМО НАЩАДКАМ НАШ СКАРБ - РІДНУ МОВУ.

        Любов до рідної хати, повагу до батьків, захоплення культурою, мовою свого народу - все це дитина одержує від своєї сім’ ї, свого роду.

       В чому ж передусім виявляється своєрідність, неповторність кожного народу? В книзі тисячолітньої давності "Біблії" вміщено розділ.

"От Іоанна Святое Благовествованіє", у якому говориться:

                 Спершу було Слово, І Слово було у Бога І Слово було Бог,         Воно було спершу у Бога.

                 Все через нього почало бути, І без нього ніщо не почало бути, що почало бути.

                 У нього було    життя, І життя  було світлом   людей !  І світло у тьмі світить, І тьма  не обняла його.

           Чому так піднесено говориться про слово, чому воно як і слово

"Бог" пишеться з  великої букви. Тому, що  без  слова, як і без

повітря, жити не можна, без слова неможлива ніяка діяльність. Пригадайте легенду про Вавілонське стовпотворіння, яке сталося від того, що Господь перемішав мови і люди перестали розуміти один одного. Без мови неможлива наука, культура, мистецтво. Мова - це генофонд духовного життя народу, життя нації. Без духовності немає нації без мови немає духовності.

                    То ж справедливо радив М.Рильський:

                    Як парость виноградної лози,

                    Плекайте мову. Пильно і ненастанно політь бур’яни.

          Серед усіх мов, які може знати людина, і якими вона може володіти, є, одна, виняткова, нічим не замінна материнська мова.

І як би довго людина не перебувала в інакомовному середовищі, як би вона не була відірвана від материнської мови, при першому ж почутому слові чи звуку рідної мови, оживає та відібрана  з молоком матері мова разом з усім духовним материнським трунком, який можна назвати живою водою. Материнська мова не може не торкнутися твого сердця, бо то чув її, ще не розуміючи жодного слова. Мова матері, і колискові пісні, ту мову, що чуєш в родині входить в тебе єдина і неповторна мова твого народу, твого роду, - рідна мова. Ти потім можеш користуватися нею, жити і дихати нею, як повітрям.

        Забрати у людини рідну її мову - це все одно, що забрати у  неї повітря, можливість дихати і жити.

         Немає мов красивих і поганих, кожна мова для свого народу найкраща, кожна мова - духовний портрет душі народної. Недарма ж

говорять, що скільки знаєш мов, скільки разів ти і людина. Отже , рідна, близька і найближча до серця твоя мова зовсім не означає, що одна лише вона може бути у твоїй свідомості:

І чужому научайтесь

Й свого не цурайтесь,

звертався до нас Т.Шевченко.

            Отже, тримай свою мову у серці своєму, але й для мови братів і сестер, серед яких живеш, з якими працюєш, спілкуєшся, не закривай душі своєї  доклади всіх зусиль, щоб вивчити ту мову, оволо­діти нею, доклади всіх зусиль, щоб пізнати душу людей, серед яких живеш, щоб збагатити їх мудрістю. Їхнім досвідом і їх розумінням добра і зла.

                                  МАТЕРИНА М ОВА

Колискова пісня, колискова –

то найперша материна мова. Пахне вона м"ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним  літом.

Пахне молоком і споришами...

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій і сивини гіркої,

Колискова пісня, колискова -

То солодка материнська мова

 

М. Сингаївський.

 

           ПЕРЕДАЙ МО НАЩАДКАМ НАШ СКАРБ - РІДНУ МОВУ

              Мова, наша мова –

              Мова кольорова,

              В ній гроза травнева

              І тиша вечора

              А для мене мова

              Ти мов синє море,

               У якому тоне.

              І печаль і горе.

         " Мово, ти повчальне слово батька й мамина пісня, гомін зелених дібров і шепотіння стиглого колосся, плескіт дніпрової хвилі, дзвін козацької шаблі. В тобі сльози й сміх, мужній поклик до свободи, і дівоча туга, перший весняний грім і дзюрчання гірського потоку.

Ти прийшла до нас диво-мово. Із сивої давнини піснями, думами, літописами, легендами, прислів’ями.

                       " Хотіли вирвати язик

                         Хотіли ноги поламати,

                         Топтали під шалений крик,

                            В’язнили, кидали за грати" - писав М.Рильський.

          Але ти була сильною і вижила, мандрувала разом із Сковоро­дою оспівувала подвиги й походеньки козацького ватажка Енея любовно торкалася завжди готових озватися струн душі великого Кобзаря. Ти була для геніального Тараса даром Божим і доказом безсмертя Духу Народу. Ти допомогла найкращому з своїх синів винести найгірші страждання і залишитись людиною.

        В часи лихоліть твоє слово вело за собою в бій, піднімало дух і зцілювало. В слабких руках Лесі Українки воно стало могутьою зброєю. Ти була святинею для Каменяра. Поет П.Тичина присвятив тобі такі дивовижні рядки

                         " То не просто мова, звуки,

                           Не словникові холодини -

                           В них чути труд і піт і  муки,

                            Чуття єдиної родини".

          Чутлива душа Олександра Олеся не змогла витримати розлуки з Батьківщиною, без мови коханої, він вмер на чужині.

           В ім’я Батьківщини, рідної мови віддали своє життя най­кращі наймужніші. Крізь неймовірні тортури проніс любов до променис­того слова, з яким ніколи не розлучався, Василь Стус.

Коли я думаю про тих, що відцуралися від рідної мови, і втратили відчуття її краси, мені уявляється людина, яка іде повз розсипи алмазів і думає про це бите скло. А що наша мова - це золоті розсипи, дорогоцінні діаманти, свідчать відгуки про неї визначених людей інших народів.

               Вірш В. І. Самойленка.

                   "Діамант дорогий на дорозі лежав –

                   Тим великим шляхом люд  усякий минав,

                    І ніхто не пізнав діаманта того

                    Йшли багато людей і топтали: його,

                    Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов,

                    I а пилу на шляху діамант він знайшов

                    Камінець дорогий він одразу пізнав,

                    І додому приніс і гарненько як знав,

                    Обробив, обточив дивний той камінець,

                    І уставив його у коштовний вінець.

                    Сталось диво тоді, камінець за сіяв,

                    І промінням ясним всіх людей здивував,

                    І палючим вогнем кольористо блищить

                 І проміння його усім очі сліпить

                   Так в пилу на шляху наша мова була

                    І мислива рука її з пилу взяла

                    Полюбила її, обробила її,

                    Положила на це усі сили свої.

                    І в народний вінець, як в оправу ввела

                    І як зорю ясну вище хмар підняла

                    І на злість ворогам засіяла вона

                    Як алмаз дорогий, як та зоря ясна,

                    І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

                    І лихим ворогам буде очі сліпить

                    Хай же ті вороги, поніміють скоріш

                    Наша мова сяє щогодини ясніш

                    Хай коштовним добром вона буде у нас,

                    Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,

                    Щоб, поглянувши вам на створіння своє,

                    Він уважно  сказав "Відкілля нам сяє?"

              Видатний вчений, росіянин Ізмаїл Средневський вважав українську мову однією з найбагатших  слов’янських мов, називав її поетичною, музикальною, живописною. А  що говорив великий художник І.Ю.Рєпін про українську  мову?

           "Відчуваю й усвідомлюю - писав він, - яка це красива й легка мова".

          Чех Павел Йозеф Шафарик називав українську мову чистою і милозвучною.

          Недаремно на міжнародному конкурсі мов по мелодійності українська мова зайняла 3-є місце після перської та французької мов.

          Багатство нашої мови, наявність у ній понять з усіх галузей життя, гнучкість, витонченість її форм, дали змогу перекласти нею і Біблію і найскладніші твори світових письменників та філосо­фів і створити першу в світі енциклопедію кібернетики.

          Отож і поеми Гомера, і твори Шекспіра, Гете сяють усіма барвами нашої соковитої і запашної української мови.

 

      А скільки  ущімлень, переслідувань і принижень зазначала українська мова на своєму шляху !

Як давно ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа , бринить...

Бринить, співає , наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

Як довго ждали ми "Уклін чолом народу",

Що рідну мову нам зберіг.

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він  сам стоять не міг

Тарас Шевченко говорив:

Учітеся брати мої

думайте, читайте

І чужому научайтесь

і свого не цурайтесь.

Забути рідну мову, це все одно, що забути рідну матір.

А хто матір забува

Того бог карає,

Того люди цураються

в хату не пускають.

Як присуд безбатченкам звучать слова Дмитра Павличка

Ти зрікся мови рідної. Тобі Твоя земля родити перестане

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку свого зів’янє!

Ти зрікся мови рідної.

Нема тепер у тебе роду, ні народу!

А скільки туги за рідним краєм звучить пісні  "На Україну повернусь".

Звучить пісня  « На Україну повернусь».

А справді, яка мелодійна і різнобарвна українська мова, нею можна передати свої почуття

Такої певної святої

Такої щирої як ти

Такої ніжної, простої

Вже більше мабуть не знайти

Таку не часто скинеш оком

Такою тільки що марить

А раз зустрінеш ненароком

Навіки долю озарить

Любіть Україну ві сні  й наяву

 

Вишневу свою Україну

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’іну:

Рідна мова в рідні школі

Що бринить нам чарівніш?

Що нам ближче і миліш,

І дорожче в час недолі?

Рідна мова, рідна мова!

Що єданає нас, злива, -

Перші матері слова,

Перша пісня колискова.

Як розлучимось з тобою,

Як забудеш голос твій

І в вітчизні дорогій

Говоритимеш чужою?

В кого думка прагне слова,

Хто в майбутнім хоче жить,

Той всім серцем закричить:

"В рідній школі рідна мова!”

Як гул століть, як шум віків

Як подих - рідна мова,

Вишневих ніжність пелюстків

Сурма походу світанкова

Неволі стогін, волі спів

Життя духовного основа

 

Звучить грамзапис пісні "Україна”.

 

Мово рідна, слово рідне,

Хто нас забуває

Той у грудях не серденько

Тільки камінь має

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

А й скільки в ній з’явилося чужих слів,

"Уперто рвуться в рідну мову:

"Імпічмент "брокер", "спікер", "шоу'

Куди в пречистії потоки –

"Імпічмент", "брокер", "спікер", "шоу"?

Дитячу душу муля "Снікерс"

Дорослу крутить - вертить "спікер"

 А юнка чиста й пломінка

 Під "шоу" чине гопака,

О  мово матінки моєї!

Усе твоє - воно святеє,

Горни до зболених грудей

Своїх розгублених дітей

Збери розсипане намисто

Будь, мово, чиста!

Та з року в рік і крок за кроком –

"Імпічмент", "шоу", "спікер", "брокер"

Допоки, серденько, допоки?

Нехай слова нахабно вперті

Вдираються і рвуться й рвуть

Чужі вони. Чужі до смерті

Будь мово рідна, чиста будь!

 

 

Грамзапис пісні " А лелеки летять на Вкраїну",

Ти неповторність мого народу, мово

Ти прокладаєш стежку із минулого в майбутнє, а ми так часто блукаємо і не можемо знайти дороги до тебе, причина наших бід в нас самих, і ця причина, як боже­вілля:  джерело мудрості поруч, а ми п’ємо каламутну воду        безглуздя.

 Не любити тебе може тільки той, хто спить, але не можна спати вічно!

 

Затуляли чужинці в обіймах нам рот,

І перевертні кривдили зраджену мову,

Вилив  душу в пісні український народ,

І живе мій народ у співучому слові!

Неба зір золотих в українських піснях,

Думи словом пречистим  цілюще умиті,

Море сліз в українських народних  піснях

Буде горе велике, журбу утопити.

Мій народе. Пісень триста тисяч твоїх,

Уяви, сколихнули б на мить Україну, -

Захотіли б, мабуть ,всі земні солов’ї

Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

Відроджений  жовто - блакитний стяг.

Він підвівсь над Радою Верховною,

Затрепотів і в думах, і в серцях

Піснею злетів багатомовною –

До признання пройшов тернистий шлях

Люблю тебе, моя чарівно, мила,

Усім єством, усім, що є в мені-

Тому ніхто, ніщо, ніяка сила

Не в змозі розлучити нас. 0,ні !

І навіть смерть не в змозі розлучити.

Якщо загину в правій боротьбі –

Ти будеш вічно, Україно, жити,

Я все життя, усе віддам тобі.

Люблю твій Київ, велечинь Дніпрову

Ти нині вільна стала наяву.

Люблю я рідну Українську мову –

Співаю нею я тобі хвалу.

 

МОЛИТВА ДО МОВИ

         Мово! Пресвята Богородиця мого народу! З чорнозему, рясту любистку, м’яти, євшан -зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі І місяця народжена!

        Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу  роду нашого і тримала народ на небесному  олімпі волелюбності, слави і рідного духу.

       Мово! Велична молитва наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог - Любов, і Бог-Віра, і- Бог - Надія. То ж стояла Ти на чатах янтаря коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби ! І висвячувала душі козацького            народу, і множила край веселий  і люд хрещений і талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

          Мово моя! Дзвонкова кринице на середньохресній дорозі нашої

долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна   така. То ж

зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я,  довгий вік і,

навіть, безсмерття тим, що пили тебе, і невмирущими ставали ті, що моли­лися на дароване тобою слово.

Стаю перед тобою на коліна і за своїх благаю: прости нас грішних, і повернися до нашої хати, звідки тебе було вигнано, вернися до краю, де "чорніше чорної землі блукають люди". То чорнобильські лики Чорнобильської України покарані Всевишнім за безпам'ятство.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і Вічним словом  від лісів до моря, від гір  до степів. Освіти від мороку і освяти нашу землю. Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подобається